Радіоінтерферометрія з наддовгою базою (РНДБ) — це метод спостереження, який використовується в сучасній геодезії, астрометрії та радіоастрономії. Інструментами спостереження є радіотелескопи, які приймають електромагнітне випромінювання від компактних об’єктів у космічному просторі: або від дуже віддалених джерел, таких як квазари, або від набагато ближчих до Землі об’єктів, таких як космічні апарати і супутники. Оскільки ці об'єкти випромінюють в радіо діапазоні, їх називають радіоджерелами. Радіоджерела бувають природніми або штучними. Відстань від Землі до природніх радіоджерел можна вважати нескінченно великою (декілька мільярдів світлових років). Їх випромінювання досягає Землі як плоский хвильовий фронт.
Визначальною особливістю РНДБ є те, що пари радіотелескопів мають оперувати разом, при цьому спостереження повинні проводитися строго одночасно. Цей принцип також розповсюджується на випадки використання більшої кількості телескопів. Основною задачею геодезичної РНДБ є визначення: (a) координат та швидкостей телескопів з метою побудови та підтримки земної системи відліку, (b) параметрів обертання Землі, (c) кутових положень галактичних і позагалактичних радіоджерел з метою побудови та підтримки небесної системи відліку, а також (d) положень штучних передавачів, розташованих в навколоземному просторі. Астрометрією є напрямок геодезичної РНДБ, задачею якого є побудова та підтримка небесної системи відліку (с). Крім геодезії та астрометрії, РНДБ також є основним джерелом інформації для радіоастрономії. Наприклад, ранні РНДБ техніки застосовувалися саме в радіоастрономічних дослідженнях.
Метод геодезичного і астрометричного РНДБ полягає в тому, що пари
телескопів, які спостерігають один об'єкт, повинні отримувати однаковий
візерунок віпромінювання.
Подібно до інтерферометричного експерименту Майкельсона-Морлі, два
візерунки випромінювання будуть показувати інтерферометричну картинку при
накладанні один на одний.
У РНДБ це реалізується за рахунок оцифрування аналогових сигналів,
зберіганням їх на певному носії інформації, з подальшим транспортуванням
(на магнітних дисках або через Інтернет) до корелятору.
Там, в процесі кореляції, візерунки випромінювання зміщуються один
відносно іншого в часі з метою визначення кореляційного максимуму.
При записі сигналу на радіотелескопах, до візерунку випромінювання
додаються відмітки точного часу з локального стандарту частоти.
В кореляційному максимумі, різниця між мітками часу є часовою затримкою
прибуття сигналу від джерела випромінювання на телескопи. Часова затримка
сигналу є основною величиною спостереження в геодезичній і астрометричній
РНДБ.
В наслідок обертання Землі геометрія взаємного розташування радіоджерела
і станцій спостережень (телескопів) постійно змінюється. Це призводить до
зміни часової затримки.
Вектор між двома телескопами називається базою. Довжина бази може становити як кілька десятків метрів, так і тисячи кілометрів. Реєстрація випромінювання від одного радіоджерела двома телескопами називається «одиничним РНДБ спостереженням». Процес спостереження одного радіоджерела кількома телескопами називається «сканом». РНДБ спостереження організовуються в сесії. Тривалість сесії зазвичай складає 1 годину або 1 добу. В сесії РНДБ спостережень приймають участь два або більше радіотелескопа, які проводять одночасні спостереження радіоджерела згідно заздалегідь складеного розкладу. Тривалість спостережень одного радіоджерела становить від 10 секунд до кількох хвилин. Впродовж сесії спостерігається як правило 50-100 радіоджерел. Розклад є детальним планом спостережень, який складається і розсилається на станції спостережень заздалегідь. Розклад формується за допомогою спеціалізованого програмного забезперечення, яке оптимізує РНДБ спостереження в залежності від поставленої задачі сеансу.
Після кореляції і процесу визначення часової затримки проводиться аналіз РНДБ спостережень. Для цього використовується спеціалізоване програмне забезпечення. В основі програмного забезпечення лежить метод найменших квадратів. Для обчислення теоретичної складової цього методу, необхідно застосовувати високоточні моделі геофізичних ефектів, які впливають телескопи та на випромінювання на його шляху від радіоджерел до Землі. В результаті аналізу великої кількості РНДБ спостережень визначаються наступні геодезичні та астрометричні параметри: положення телескопів, координати радіоджерел, Параметри Обертання Землі, тощо. Точність визначення координат телескопів методом РНДБ на сучасному рівні становить декілька міліметрів. Це стало можливим лише завдяки постійним дослідженням та вдосконаленню РНДБ технологій які мале місце протягом кількох останніх десятиліть (Дякую за переклад Ользі Болотіній).